Громадські активісти наполягають на неприпустимості дискримінації 1,5 мільйона переселенців і вимагають надати їм право голосу на місцевих виборах.
Програмна директорка Комітету виборців України Надія Пашкова переїхала з Донецьку разом з її організацією. Її колеги змушені були виїхати, оскільки організація була патріотичною і дуже політично активною, каже вона.
Рудоволоса Надія вдягнена у джинси та реглан бузкового кольору з величезним жовто-блакитним тризубом. На спині – рюкзак, у руках тримає плакат “Рівні політичні права”. У липні депутати новим законом про місцеві вибори позбавили переселенців виборчих прав, зокрема, права обирати депутатів сільських, селищних, міських рад та відповідних голів у тих територіальних громадах, де вони проживають. Тому жінка під комітетами Верховної Ради разом з іншими активістами вимагає від депутатів виправити ситуацію, ухваливши законопроект №2501а-1.
У мене завжди була політична і громадська позиція, – каже Надія Пашкова. – Коли я дізналась, що я не зможу проголосувати на цих виборах, то мене це образило. Мене ображає відношення влади до мене, моїх друзів, до родичів й інших переселенців. Надати переселенцям виборче право владі нічого не коштує”.
На думку активістки, якщо влада таки не дозволить переселенцям проголосувати на місцевих виборах 25 жовтня, то в суспільстві існуватиме значна соціальна напруженість.
Про образу говорить не тільки Надія Пашкова, а й Олександр Клюжев, експерт з виборів в громадянській мережі “Опора”.
“У найбільш проукраїнської, активної у сфері бізнесу частини переселенців є образи. І не тільки через те, що чинний закон “Про місцеві вибори” не передбачає їхнє право голосувати у нових для себе територіальних громадах, де вони працюють і сплачують податки. Аргумент щодо незабезпечення їхніх прав зводиться до політичних мотивів. Мовляв, переселенці проголосують за сепаратистів, за “Опозиційний блок” чи інші політичні сили. Ніхто не розглядає їх як людей, які можуть в нові територіальні громади привнести нову енергію, нові справи, нові результати”, – резюмує Олександр Клюжев.
Експерт твердо переконаний, що громадяни, які проживають в нових для себе територіальних громадах, мають право впливати на прийняття рішень в цих локальних громадах: “Нам масово ставлять питання підприємці, які перереєстрували свій бізнес на контрольованій Україною території. Вони запитують: “Як так виходить: коли сплачувати податки в місцевий бюджет, то нас вважають членами територіальної громади, а коли ми хочемо контролювати, як використовуються наші податки в нових громадах, нас не вважають членами громади?”.
Переселенку із окупованого Сімферополя Олександру Дворецьку часто запитують, чи можуть переселенці обирати владу, якщо вони нічого не розуміють у місцевих проблемах, однак Олександра переконана, що можуть.
“За ці півтора року переселенці побували у всіх місцевих органах влади. Вони ходили в міграційну службу, звертались до служб соціального захисту, вони ходять до поліклінік і їздять тим міським транспортом, яким їздять кияни. Ті люди, які стали переселенцями, вже один раз зробили свій вибір на користь України. Вони вирішили, що вони не хочуть жити ані в самопроголошених республіках, ані в окупованому Російською Федерацією Криму. Вони хочуть жити на території України і впливати на рішення тут, в Україні. І якщо вони вже переселились, то вони стали членами територіальної громади”, – переконана Олександра Дворецька.
Координаторка виборчих і парламентських програм громадянської мережі “Опора” Ольга Айвазовська пояснює, що право голосу для переселенців – це контекст загальних прав людини: “Якщо держава України не хоче реінтегрувати цю дуже масштабну групу громадян до виборчого процесу, вона порушує загальний кодекс прав людини, який приймається і визнається усім цивілізованим світом”.
Уповноважена Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська переконана, що позбавлення виборчих прав дискримінує переселенців, і таке обмеження не має правомірної, об’єктивної та обґрунтованої мети.
“Така ситуація порушує принцип недискримінації як в частині забезпечення рівності прав і свобод, так і рівності можливостей (стаття 2 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”). Ситуація становить непряму дискримінацію за ознаками місця проживання та належності до ВПО (внутрішньо переміщених осіб – ред.) і суперечить стандартам міжнародного права, Конституції, законам України, а також зобов’язанням України щодо забезпечення сталої інтеграції ВПО за місцем переміщення”, – йдеться у відкритому зверненні Валерії Лутковської до народних депутатів.
Запропоновані зміни
Зараз у парламенті знаходяться три законопроекти щодо захисту виборчого права переселенців. Серед них є законопроект 2501а-1, який розробили депутати різних фракцій та профільні громадські організації.
Документ пропонує переселенцям за заявним принципом змінити свою виборчу адресу. Бажаючий взяти участь у виборах за 15 днів до виборів має надати свою заяву до органу ведення державного реєстру, а також довідку про взяття на облік вимушено переміщеної особи.
“Місце реєстрації переселенця залишається на окупованій території, але у нього чи неї змінюється виборча адреса у тій територіальній громаді, де він чи вона вирішили жити, інтегруватись і приймати участь у місцевих справах”, – кажеСергій Ткаченко, виконавчий директор Донецької обласної організації Комітету виборців України.
Проект закону не дозволяє вдруге змінити свою виборчу адресу протягом 365 днів. Такий принцип має убезпечити вибори від фальсифікацій та маніпуляцій голосами вимушено переміщених осіб, наголошують експерти.
Джерело: Центр інформації про права людини
