Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) пенсію у зв’язку із втратою годувальника призначають непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а саме:
- при досягненні померлою особою 23 років включно необхідно мати 1 рік страхового стажу;
- від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 2 роки;
- від 27 років до 28 років включно – 3 роки;
- від 29 років до 31 року включно – 4 роки;
- від 32 років до 33 років включно – 5 років;
- від 34 років до 35 років включно – 6 років;
- від 36 років до 37 років включно – 7 років;
- від 38 років до 39 років включно – 8 років;
- від 40 років до 42 років включно – 9 років;
- від 43 років до 45 років включно – 10 років;
- від 46 років до 48 років включно – 11 років;
- від 49 років до 51 року включно – 12 років;
- від 52 років до 55 років включно – 13 років;
- від 56 років до 59 років включно – 14 років;
- від 60 років – 15 років страхового стажу.
У разі смерті пенсіонера чи осіб, які померли (загинули) в період проходження строкової військової служби-незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсію у зв’язку із втратою годувальника призначають незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
– чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, мають право на пенсію в разі втрати годувальника – до закінчення ними навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення 23 років, і діти-сироти-до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
– чоловік (дружина), а вразі їх відсутності – один із батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку та працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею(ними) 8 років.
До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника чи одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка також мають право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з рідними дітьми, за умови, що вони не одержували аліментів від рідних батьків.
Пенсію у зв’язку із втратою годувальника призначають на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника є непрацездатним, а членам сім’ї, котрі досягли пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону – довічно.
Змінюють розмір пенсії або припиняють її виплату членам сім’ї з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому склалися обставини, котрі спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
За статтею 39 Закону на всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, призначають одну спільну пенсію.
На вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяють його частку, яку виплачують окремо.
Виділення частки пенсії провадять із першого числа місяця, котрий настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
Відповідно до статті 24 Закону під час обчислення розміру пенсії за віком з якої обчислюють розмір пенсії в разі втрати годувальника, до страхового стажу додатково зараховують період із дня смерті до дня, коли годувальник досяг би пенсійного віку.
Згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям – сиротам пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають розмірах виходячи з розміру пенсії за віком кожного із батьків.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, якщо розмір пенсійної виплати з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, компенсаційних виплат, сум індексації, цільової грошової допомоги, інших доплат та без урахування пенсії за особливі заслуги не досягає на одного непрацездатного члена сім’ї 100 %, на двох – 120 %, на трьох і більше – 150 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність надають щомісячну державну адресну допомогу до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника
– на одного утриманця:
– 50 % пенсії за віком померлого годувальника;
– (не менше 100 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
– на двох утриманців:
– 100 % пенсії за віком померлого годувальника;
– (не менше 120 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
– на трьох та більше утриманців:
– 100 % пенсії за віком померлого годувальника;
– (не менше 150 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
1. Паспорт або інший документ, що засвідчує особу, місце проживання та вік (копія);
2. Довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера як заявнику так і померлому годувальнику;
3. Документи, що підтверджують родинні зв’язки з померлим годувальником;
4. Свідоцтво реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника або рішення суду про визнання його без вісти зниклим;
5. Документи про вік годувальника сім’ї (якщо вік не зазначено в свідоцтві про смерть);
6. Документи, що підтверджують стаж померлого годувальника;
7. Довідку про заробіток померлого годувальника:
– для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 (за даними відділу персоніфікованого обліку);
Заробітна плата за період роботи до 01.07.2000 буде враховуватись під час обчислення пенсії за таких умов:
– за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Таке право діятиме лиш в період до 01.01.2016;
– у разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше як 60 місяців.
8. Документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування;
9. Довідки учбових закладів, якщо хтось з членів сім’ї навчається;
10. Довідку про те, що один з батьків, дід, бабця, брат чи сестра померлого (якщо вони не працюють) зайняті доглядом за дітьми померлого, які не досягли 8 років;
11. Рішення органів опіки про призначення вас опікуном.
Строки призначення пенсій
Відповідно до статті 45 Закону пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають із дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення щодо призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців від дня смерті годувальника. У разі якщо заява про призначення пенсії надійшла в орган, який її призначає, пізніше вказаного терміну, пенсію призначають із дня звернення.
