Пересування по українському суду – це біг з перешкодами для людини на візку, мамі з дитячим візочком чи людині на милицях. Відсутність пандусів і ліфтів, натомість – металошукачі, сходи, пороги, вузькі двері, високі стійки в канцелярії…
У більшості випадків приміщення українських судів – це старі архітектурні споруди, а тому обладнати їх для маломобільних категорій населення видається неможливим. Утім, на все воля керівництва – переконаний адвокат на візкуДмитро Жарий, який цього року виграв першу в Україні справу з дискримінації інвалідів проти мережі аптек.
“Суди простіше знести, аніж адаптувати під потреби людини на візку”
Як би ми не ставилися до судової системи в нашій країні, треба визнати, що в цивілізованому світі не існує іншого, більш справедливого способу вирішення суперечок, ніж звернення до незалежного арбітру – суду. Суд покликаний не тільки визначати провину людини та її міру, а й захищати громадян від будь-якого посягання – чи то з боку держави, чи у стосунках між людьми. Однак не кожному вдається так просто подолати шлях до канцелярії суду, щоб подати свою заяву чи скаргу.
Дмитро Жарий понад два роки оббивав пороги (чи б то пак – через них перечіплявся колесами!) дніпропетровських судів, судячись з аптекою через пандус. Цікава річ, що самі суди були не набагато доступнішими.
