В європейських країнах існує безліч програм підтримуваної зайнятості для людей з інвалідністю. Однак кожна з програм має свій часовий проміжок працевлаштування її учасників. ГПО «Права людини» вирішила з’ясувати, як довго влаштовують на роботу учасників таких програм в Європейському Союзі. В ЄС стратегія трудової інтеграції людей з інвалідністю розвивалась поступово.
Робота реабілітаційних служб ґрунтувалася на уявленні, що люди з інвалідністю, які не залишаться вдома і не будуть працювати на спеціалізованих підприємствах, попередньо потребують додаткового навчання, перш ніж вони зможуть отримати роботу на відкритому ринку праці. Таке підтримуване працевлаштування забезпечує реальну можливість для людей зі складними формами інвалідності працювати в умовах відкритого ринку праці,. Це також стосується людей з особливостями розвитку та психічними захворюваннями, які зараз практично повністю виключені в нашій країні з трудових відносин.
В Португалії особи з інвалідністю зазвичай слідують 4-річній програмі працевлаштування. По закінченні цього терміну, вони не можуть офіційно залишатися її учасниками, однак служба підтримуваної зайнятості допомагає їм знайти інші форми підтримки. В Португалії є програми, не обмежені за часом – вважається,, що для їх учасників нормально потребувати підтримки тривалий час після отримання роботи.
В Іспанії звичайна тривалість роботи з претендентом на посаду складає 9 місяців. Однак здобувач може з легкістю вступити на ще один 9-місячний курс і, таким чином, отримати додаткову підтримку.
В Ірландії рекомендована тривалість програми становить 18 місяців, але використовується гнучкий підхід, і люди з психічними проблемами часто залишаються на більш тривалий термін. Більш того, якщо, скажімо, через 4 роки здобувач втрачає роботу, то він може знову стати учасником програми працевлаштування в залежності від причин, за якими втратив роботу.
В Нідерландах фінансування здобувача за програмою підтримуваної зайнятості триває 3 роки. В Шотландії здобувачі користуються такою підтримкою стільки, допоки вона їм необхідна. Статистичні дані однієї з шотландських служб показують, що середній час між першою співбесідою та стажуванням становить 2-3 місяці, а середній час між початковою співбесідою та працевлаштуванням (з підтримкою або без) – 4-6 місяців.
Робота куратора в Фінляндії сплачується протягом 60 днів (включаючи моніторинг). Якщо за цей час не буде досягнуто результату (факт працевлаштування), то здобувач повертається до реабілітаційної служби. При необхідності люди зі складнощами в навчанні і з психічними захворюваннями можуть отримати додатковий час. Період досить легко подовжити, особливо якщо претендент помітно прогресує. У програмах працевлаштування, наданих муніципалітетом, люди зі складнощами в навчанні можуть «залишитися назавжди», тобто отримувати постійну підтримку без обмеження за часом. В Норвегії здобувачі можуть отримувати підтримку протягом 3 років максимум, лише у виняткових випадках вона може бути продовжена ще на 6 місяців.
Як бачимо, громадяни ЄС можуть користуватися великим спектром програм підтримуваної зайнятості. Кожна з них вимагає різної кількості витраченого часу, але в усіх випадках люди з інвалідністю мають хороший шанс отримати достойну роботу.
Стаття була підготовлена за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».
