12-13-го червня в Києві проходила Всеукраїнська конференція «РівноДоступність: посилення та гарантії прав людини», присвячена проблемам реалізації виборчих прав осіб з інвалідністю в Україні. Захід був організований ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» спільно з Міжнародною фундацією виборчих систем. Віталій Дроботун представляв тему захисту виборчих прав людей, які мають психічні та інтелектуальні порушення.
У своїй доповіді він відзначив, «що питання інклюзивності виборчої системи є дуже актуальним для нашої держави, а особливо для людей з психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю, яких, як правило, незаконно позбавляють права голосу. Наша організація працює в сфері захисту прав людей з психічними та інтелектуальними порушеннями, зокрема захисту їх права на участь у виборчому процесі».
Слід наголосити, що стаття 29 Конвенції про права людей з інвалідністю не передбачає жодних винятків на участь у виборчому процесі для будь-яких груп осіб з інвалідністю. Тому будь-яке обмеження права голосувати на основі передбачуваної або фактичної психосоціальної або інтелектуальної інвалідності становить «дискримінацію за ознакою інвалідності» за змістом статті 29 згаданої Конвенції. На практиці ж особи з психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю просто вилучаються зі списків виборців, і здійснюється ця процедура в більшості випадків із порушенням чинного законодавства, без застосування відповідної процедури визнання особи недієздатною через судові органи.
Люди із психічною інвалідністю, які не потрапили в списки виборців у разі звернення до суду найчастіше отримують відмову у задоволенні їхнього виборчого права, і це лише один аспект проблеми доступу людей з психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю до виборчого процесу.
Щоразу, коли в державі відбуваються вибори, правозахисниками та спостерігачами фіксуються масові порушення виборчих прав громадян з психічною інвалідністю, які перебувають в психіатричних закладах та інтернатах. Як правило, ці особи перебувають під жорстким контролем адміністрації закладу, яка у день виборів дає прямі настанови і здійснює тиск на особу з інвалідністю під час законного акту її волевиявлення.
Який же вихід із окреслених проблем? На нашу думку, в сфері включеності осіб із психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю у виборчу систему першим кроком має бути вдосконалення механізму доступу людей з інвалідністю до правосуддя для усунення правової колізії, що склалася навколо цензу недієздатності.
З усього вищезазначеного випливає, що коли особу з інвалідністю не включають до списків виборців без рішення суду про визнання її недієздатною, то таке обмеження засноване не на самій інвалідності, а на припущенні про можливу відсутність правоздатності на підставі наявності в особи статусу інвалідності.
Отже, якщо особи з психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю зможуть на рівні з іншими громадянами мати доступ до правосуддя особисто або через своїх представників, – а це передбачено законодавством, то вони матимуть можливість відстояти своє право на голосування під час виборів.
Останні тенденції в правовій практиці міжнародних і регіональних правозахисних механізмів та органів підтверджують аргумент про те, що обмеження права голосувати і бути обраними на ґрунті передбачуваного або фактичного психічного захворювання чи психосоціальної інвалідності не відповідають сучасним правозахисним стандартам у сфері інвалідності.
Віталій Дроботун зауважив, що люди з порушеними інтелектуальними можливостями, можуть суттєво впливати на результати виборів, особливо на місцевих та муніципальних виборах. Тому, спираючись на вищезазначене, переконаний, що мають бути усунені як фізичні, так і правові перешкоди на шляху здійснення права вибору осіб з психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю.
Директор ГПО «Права людини» вніс низку пропозицій, що мають покращити доступ людей з психічними порушеннями до виборчої системи.
По-перше, в Україні має бути запроваджена презумпція потенціалу голосування осіб з психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю. Особи з психосоціальною та інтелектуальною інвалідністю апріорі повинні мати права на участь у виборчому процесі;
По-друге, необхідно забезпечити виконання чинного законодавство згідно зобов’язань по ст. 29 КПІ з метою усунення дискримінації та створити такі умови, коли люди з інвалідністю зможуть повною мірою брати участь у політичному та суспільному житті.
По-третє, забезпечити контроль за виконанням чинного законодавства з метою усунення дискримінації осіб з інвалідністю під час виборчого процессу.
Також, необхідно продовжити дискусію між зацікавленими сторонами та обговорювати судову практику Європейського суду з прав людини по даній темі. Існує багата прецедентна практика суду щодо виборчих прав громадян і по інших країнах. Так, в угорській справі, в якій зі списків виборців було виключено громадянина, щодо якого була встановлена часткова опіка, Європейський Суд знайшов порушення ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенції: «Суд тому робить висновок, що огульне позбавлення виборчих прав людини, – без індивідуалізованої судової оцінки – засноване виключно на його розумовій слабкості, що вимагає часткової опіки, не може вважатися сумісним із законними підставами для обмеження виборчого права» (постанова Європейського Суду від 20 травня 2010 р. у справі «Алайош Кісс проти Угорщини» [Alajos Kiss v. Hungary], § 44 [11]).
Наприкінці своєї доповіді директор ГПО «Права людини» наголосив, що необхідно «забезпечити підготовку з питань інвалідності тих посадових осіб, які відповідальні за проведення виборчого процесу, а також тих, хто несе відповідальність за моніторинг виборчих дільниць, організувати їх спілкування з людьми різних нозологій, здійснювати роз’яснення щодо питань обладнання виборчих дільниць, доступу до інформації тощо.
ГПО «Права людини» висловлює подяку всім учасникам за спільну роботу та нашим партнерам ВГО «Національній Асамблеї людей з інвалідністю України», а також міжнародним організаціям: Міжнародній фундації виборчих систем, USAID Ukraine, Embassy of Canada in Ukraine за організацію цього важливого заходу.
