Відповідно до трудового законодавства, а також Директиви «рівності» ЄС, положення якої Україна має впровадити у своє законодавство, роботодавцям заборонено дискримінувати працівників за будь-якими ознаками. Проблема полягає в тому, що навіть законослухняний роботодавець не завжди розуміє, що його дії можуть нести ознаки дискримінації людей з інвалідністю.
Наприклад, відсутність необхідної інфраструктури для роботи людей з інвалідністю через нерозуміння роботодавцем такої необхідності або взагалі відмова її створювати, є однієї з форм дискримінації за ознакою інвалідності.
Політика створення спеціальних умов праці для людей з інвалідністю називається «розумним пристосуванням». Заходи пристосування надають можливість особам з інвалідністю отримати роботу та працювати.
З метою допомогти роботодавцю усвідомити важливість та необхідність заходів пристосування, ГПО «Права людини» підготувала інфографіку «Розумне пристосування робочого місця для працівників з інвалідністю».
Наведемо живий приклад дискримінації за ознакою інвалідності. Особа з порушенням зору намагається отримати посаду оператора «гарячої лінії». Роботодавець не заперечує, щоб вона працювала, проте відмовляється встановити спеціальне програмне забезпечення, яке дозволить їй працювати за допомогою аудіосигналів. Це є ознакою дискримінації.
Заходи розумного пристосування не завжди пов’язані з додатковими витратами на обладнання робочого місця. В окремих випадках мова може йти про індивідуальний графік, зміну посадових обов’язків, перенесення робочого місця тощо.
Водночас не всі заходи, яких може потребувати людина з інвалідністю для забезпечення реалізації права на працю будуть заходами розумного пристосування. Директива «рівності» визначає, що заходи розумного пристосування не повинні накладати на роботодавця надмірний чи невиправданий тягар. Про те таке навантаження не буде непропорційним, якщо воно достатньо компенсується державною підтримкою.
Інформаційний матеріал був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю Правозахисної організації «Права людини» і необов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».
