На початку листопада 2014 року Громадською організацією “Правозахисна організація “Права людини” було завершено реалізацію проекту «Безбар’єрність і рівність в Київській області». Даний проект був реалізований за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та Міністерства закордонних справ Данії.
Представниками ГПО «Права людини» було проведено моніторинг зовнішньої архітектурної доступності об’єктів державної і соціальної інфраструктури для людей з інвалідністю (в першу чергу для людей, які пересуваються на інвалідному візку) та інших маломобільних груп населення, у всіх 25 районах Київської області та 11 містах обласного значення. Кількість сільських адміністративних центрів, де проведено моніторинг, складає 35% від загальної кількості по Київській області. Основними об’єктами моніторингу були органи влади та місцевого самоврядування, заклади охорони здоров’я та освіти.
За результатами моніторингу зовнішньої архітектурної доступності 72% об’єктів аудиту визнано не доступними для людей з інвалідністю, в першу чергу для осіб з ураженнями опорно-рухового апарату.
При цьому варто зауважити важливу проблему, а саме створення формальних умов доступності, для “галочки” щоб відзвітуватися перед вищим керівництвом, “що у нас все доступно, ось бачите облаштували пандус”. Нічого, що пандус з великим кутом ухилу, вузький чи просто у формі двох металевих швелерів (рейок), і що сміливець який спробує проїхати на інвалідному візку по цьому пандусу, може опинитися наприклад в травматологічному відділені лікарні. Проте кошти на створення так званої “доступності” освоєнні, при тому, що 485 обстежених пандусів є недоступними, а досить часто і небезпечними.
Існує досить поширене та хибне уявлення державних “мужів”, що будівництвом пандусу можна зробити будинок чи приміщення доступним для людей з інвалідністю, а також нерозуміння того, що створення архітектурної доступності необхідно вирішувати комплексно, що доступними мають бути і прилегла територія, і місце для паркування автотранспорту, і входи та виходи з приміщення і той же пандус, який не відповідає ДБН є основною перешкодою створення реальної доступності, а отже можливостей для реалізації своїх прав людьми з інвалідністю. Можливо і є сенс зробити один доступний пандус збудований згідно Державних будівельних норм, взамін трьох недоступних пандусів, які будувались тільки для “галочки”.
Досить сумною є статистика доступності в сільській місцевості, незважаючи на переважно одноповерхову забудову, а це 82% об’єктів громадської інфраструктури в сільських адміністративних центрах є не доступними. Так, майже 99% сільських медичних закладів (Амбулаторій, Фельдшерсько-акушерських пунктів), та 90% сільських рад є одноповерховими будівлями, проте 79% сільських медичних закладів та 81% сільських рад визнано не доступними для людей з інвалідністю.
Громадська організація “Правозахисна організація “Права людини” і надалі продовжуватиме діяльність, спрямовану на захист прав людей з інвалідністю, а також працюватиме над проектами щодо прийняття Київською обласною радою та Київською обласною державною адміністрацією програми, яка дозволить в найближчому майбутньому Київщину дійсно назвати безбар’єрною для людей з обмеженими фізичними можливостями.
Віталій Дроботун
Голова Правління ГПО “Права людини”
