13 січня 2016 року, набуває чинності Закон № 2166, який робить безстроковими довідки переселенців із зони АТО та Криму. Документ опублікувано в “Голосі України”.
Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести зміни до таких законів України:
1. Абзац дев’ятий статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (Відомості Верховної Ради України, 2004р., №15, ст.232 ) виключити.
2. У Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Відомості Верховної Ради, 2015р., № 1, ст.1):
1) абзац перший частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
“1. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне або тимчасове проживання на території України, якого змусили залишити або покинути свій будинок або своє місце проживання, у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру”;
2) в частині першій статті 2 слова “повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції” замінити словами “створення умов для добровільного повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні”;
3) в частині першій статті 3 після слів “Громадянин України” доповнити словами “іноземець або особа без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне або тимчасове проживання на території України”;
4) у статті 4:
в частині першій:
слово “Підставами” замінити словом “підставою”;
доповнити словами “ яка діє безстроково, за виключенням випадків, передбачених статтею 12 цього Закону”;
в частині другій слова “наявність реєстрації місця” виключити;
частину третю викласти в такій редакції:
“3. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа звертається із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення, або до районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості, або до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті за місцем фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення”;
частину шосту виключити;
частини сьому – п’ятнадцяту викласти в такій редакції:
«7. Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідку на постійне проживання; посвідку на тимчасове проживання; посвідчення біженця; проїзний документ біженця).
У разі наявності, в документі, що посвідчує особу відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або рішення про відмову у видачі довідки із обов’язковим зазначенням підстав відмови, підписане керівником уповноваженого органу видається заявнику в день подання заяви.
У разі відсутності у документі, що посвідчує особу відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник подає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо). В такому випадку, уповноважений орган, визначений частиною третьою статті 4 зобов’язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом п’ятнадцяти робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки із обов’язковим зазначенням підстав відмови, підписане керівником цього органу.
8. У разі подачі заяви законним представником додатково подаються:
документ, що посвідчує особу законного представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі);
у разі необхідності – свідоцтво про народження дитини.
9. Порядок збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.
10. Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, якщо:
1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;
2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, вказані в частині сьомій цієї статті;
5) докази, надані заявником на підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону не доводять факту проживання заявника на території вказаної адміністративно-територіальної одиниці.
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо в неї з’явилися підстави, визначені в статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, або оскаржити рішення про відмову до суду.
11. У разі втрати або псування довідки замість неї безоплатно видається дублікат»;
5) частини другу – шосту статті п’ятої виключити;
6) в статті 6:
в назві слова «що підтверджують громадянство України, посвідчують особу» замінити словами «що посвідчують особу»;
частину першу викласти в такій редакції:
«1. Оформлення документів, що посвідчують особу, внутрішньо переміщених осіб здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи»;
7) в статті 7:
частину четверту викласти в такій редакції:
“4. Внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до чинного законодавства.
Внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У випадку припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи.
Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством України на випадок безробіття.
Взятій на облік внутрішньо переміщеній особі, яка має необхідні документи для отримання статусу безробітного, але не може надати відомості про заробітну плату (дохід) з останнього місця роботи, допомога по безробіттю призначається з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування”;
в частині п’ятій слова “із відміткою про реєстрацію” замінити словами “внутрішньо переміщеної особи”;
частину шосту викласти в такій редакції:
“6. Реєстрація внутрішньо переміщеною особою юридичної особи (за умов її входження до складу засновників такої юридичної особи) або реєстрація такою внутрішньо переміщеною особою фізичної особи – підприємця здійснюється за її заявою та спрощеною процедурою (без вимог, що застосовуються за звичайної процедури) за місцем проживання такої особи у відповідному територіальному органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи”;
в частині сьомій слово “перебування” замінити словом “проживання”;
в частині дев’ятій слово “Зареєстрована” виключити.
8) в статті 9:
частину першу абзацами другим – четвертим такого змісту:
єдність родини;
сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права у пошуку та возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок внаслідок внутрішнього переміщення;
інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім’ї та близьких родичів.
Відповідно, абзаци другий – п’ятнадцятий вважати абзацами п’ятим – дев’ятнадцятим;
частину першу доповнити абзацом сьомим такого змісту:
“майно, що було залишене нею на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснено внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, в тому числі заборону відчужувати, передавати таке майно або припиняти право власності внутрішньо переміщеної особи на нього без її згоди”.
Відповідно, абзаци сьомий – дев’ятнадцятий вважати абзацами восьмим– двадцятим;
в абзаці шістнадцятому частини першої перед словом “повернення” доповнити словом “добровільного”;
пункти 2, 5 частини другої виключити;
9) в статті 11:
пункти 1,2 частини першої виключити;
частину третю викласти в такій редакції:
«3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту населення:
відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує захист персональних даних внутрішньо переміщених осіб, які містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує надання внутрішньо переміщеним особам гуманітарної допомоги;
розробляє державні програми підтримки та вирішення соціально-побутових питань внутрішньо переміщених осіб;
подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо заходів, необхідних для реалізації цього Закону, щодо забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує інформування внутрішньо переміщених осіб про можливості працевлаштування у відповідних населених пунктах, а також сприяє у працевлаштуванні внутрішньо переміщених осіб, які отримали статус безробітного, організовує підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації таких осіб»;
10) абзаци другий-четвертий статті 12 викласти абзацами другим – третім такого змісту:
«Рішення про скасування дії довідки надається уповноваженим органом внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення.
Невідкладно уповноважений державний орган на підставі прийнятого рішення вносить відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо скасування дії довідки про що повідомляється особі із зазначенням підстав скасування довідки»;
11) в частині третій статті 15 слова «вимушена міграція» замінити словами «внутрішнє переміщення»;
12) частину третю статті 17 виключити;
13) частину першу статті 18 викласти в такій редакції:
«1. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення та підтримки задовільних умов для добровільного повернення, місцевої інтеграції чи переселення на сталій основі та в обстановці безпеки і поваги гідності»;
14) в статті 20 (Прикінцеві та перехідні положення) пункт 4 доповнити підпунктом такого змісту:
«3-1) підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України зміни та доповнення до Податкового кодексу України та Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування та митних платежів міжнародної гуманітарної, благодійної, технічної та будь-якої іншої безповоротної допомоги, що надається внутрішньо переміщеним особам»;
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
2) забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами державної виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
Президент України П. ПОРОШЕНКО
м. Київ, 24 грудня 2015 року.
