Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 21, ст. 252)

(Вводиться в дію постановою ВР № 876-ХІІ від 21.03.1991 р., ВВ,. 1991, № 21. ст. 253)

(З наступними змінами)

Закон про основи соціальної захищеності інвалідів в Укра­їні гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, ство­рення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцін­ний спосіб життя в залежності від їх стану здоров’я, індивідуальних здібностей і інтересів.

І. Загальні положення

Стаття 1. Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Кон­ституцією України та іншими законодавчими актами.

Республіканські і місцеві органи влади та управління, підприємства, установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) залучають представників громадських організацій інвалідів до підготов­ки рішень, що стосуються інтересів інвалідів. Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.

Стаття 2. Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефек­тами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Стаття 3. Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Мініс­терства охорони здоров’я України.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Ка­бінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організа­цій інвалідів в особі їх республіканських органів.

Стаття 4. Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-пси­хологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров’я, мате­ріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошо­вої допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громад­ського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей інва­лідів.

Стаття 5. Порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з враху­ванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обся­ги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуаль­ної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання дер­жавними органами, підприємствами (об’єднаннями), установами і організа­ціями.

Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпе­чується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Громадянин має право в судовому порядку оспорювати рішення ор­ганів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його ін­валідом.

Службові особи та інші громадяни, винні у порушенні прав інвалідів, визначених цим Законом, несуть встановлену законодавством матеріаль­ну, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Стаття 7. Законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що ви­даються відповідно до нього.

Місцеві Ради народних депутатів зобов’язані інформувати інвалідів про зміни і доповнення законодавства про соціальну захищеність інва­лідів.

ІІ. Державні органи України, які здійснюють державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів

Стаття 8. Державне управління в галузі забезпечення соціальної за­хищеності інвалідів здійснюється Міністерством соціального захисту на­селення України, Міністерством охорони здоров’я України та місцевими Радами народних депутатів України.

Представники республіканських громадських організацій інвалідів є членами колегій Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства охорони здоров’я України.

Стаття 9. Міністерство соціального захисту населення України спільно з іншими міністерствами і відомствами, місцевими Радами на­родних депутатів, громадськими організаціями інвалідів здійснює роз­робку й координацію довгострокових і короткострокових програм по ре­алізації державної політики щодо інвалідів та контролює їх виконання.

Міністерство соціального захисту населення України з урахуванням думки громадських організацій інвалідів може входити до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяє розвиткові співробітництва державних і громадських організацій з іншими союзними республіками, зарубіжними країнами в галузі соціальної захищеності інвалідів.

Функції Міністерства соціального захисту населення України визна­чаються Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Фінансування роботи по соціальній захищеності інва­лідів здійснюється фондом України соціального захисту інвалідів.

Положення про фонд затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок республіканських громадських організацій інвалідів.

Стаття 11. Бюджет фонду України соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів республіканського бюджету, благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян, інших надходжень, в тому числі від підприємницької діяльності фонду, що не суперечить чинному законодавству.

Місцеві Ради народних депутатів мають право утворювати власні фонди соціальної допомоги інвалідам. Порядок і умови витрачання кош­тів цих фондів визначаються Радами народних депутатів з урахуванням пропозицій громадських організацій Інвалідів.

Кошти таких фондів знаходяться на спеціальному рахунку у банків­ських установах і вилученню не підлягають.

ІІІ. Громадські організації інвалідів

Стаття 12. Громадські організації інвалідів створюються з метою здійснення заходів по соціальному захисту, соціально-трудовій і медич­ній реабілітації інвалідів та залученню їх до суспільно корисної діяльно­сті, занять фізичною культурою і спортом.

(Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 200/94-ВР від 13.10.94 р.)

Стаття 13. Республіканські і місцеві органи державної влади та управління повинні подавати допомогу і сприяти громадським організаціям інвалідів в їх діяльності.

Стаття 14. Громадські організації інвалідів здійснюють виробничу, господарську, фінансову та іншу діяльність, не заборонену чинним зако­нодавством.

Продукція підприємств (об’єднань) і організацій, громадських орга­нізацій інвалідів, номенклатуру та обсяги виробництва якої погоджено з державними замовниками, включається до державного замовлення.

(Частина друга ст.. 14 в редакції Закону № 481/96-ВР від 12.11.1996 р.)

Об’єкти капітального будівництва, які зводяться за рахунок коштів громадських організацій інвалідів, у заявленому обсязі включаються до державного замовлення.

(Частина третя ст.. 14 в редакції Закону № 481/96-ВР від 12.11.1996 р.) Держава сприяє забезпеченню матеріально-технічними та іншими ресурсами виконання державних замовлень, зазначених у частинах дру­гій та третій цієї статті.

(Статтю 14 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 481/96-ВР від 12.11.1996 р.)

Стаття 14¹. Підприємства та організації громадських організацій ін­валідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Засто­совувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (далі – Комісія).

Комісія є спеціальним уповноваженим державним органом, створеним з метою визначення доцільності надання державної допомоги громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам і організаціям у вигляді пільг з опо­даткування, фінансової допомоги, кредитування, надання пріоритетів при розміщенні державного замовлення та в інших формах, а також здійснення обліку і контролю за використанням такої допомоги.

Положення про міжвідомчу Комісію з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та типове положення про ре­гіональні комісії з питань діяльності підприємств та організацій громад­ських організацій інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До складу Комісії входять по одному представнику від Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду України соціального захисту інвалідів, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Міністерства транспорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України по земельних ресурсах, народний депутат України – представник профільного Комітету Верховної Ради України з питань соціального захисту інвалідів та представник, делегований громадськими організаціями інвалідів.

Співголовами Комісії за посадою є Міністр праці та соціальної по­літики України та Голова Комітету.

Комісія має регіональні (територіальні) органи – комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

До складу регіональних (територіальних) комісій входять по одному представнику від відповідних управлінь Автономної Республіки Крим, об­ласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду України соціаль­ного захисту інвалідів, Державної податкової адміністрації України, Дер­жавної митної служби України, Міністерства транспорту України, Мініс­терства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України по земельних ресурсах, представник комітету (комісії) з питань соціального захисту інвалідів відповідно Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та представник, делегований громадськими організаціями інвалідів.

Співголовами регіональних (територіальних) комісій є відповідно заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, за­ступники голів обласних, Київської та Севастопольської міських дер­жавних адміністрацій та голови профільних комісій з питань соціаль­ного захисту інвалідів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.

(Закон доповнено ст.. 14¹ згідно з Законом № 1926-ІІІ від 13.07.2000 р.)

Стаття 14². Рішення про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів приймається Комісією на основі таких документів, які подаються на її розгляд відповідною громадською організацією:

заяви;

свідоцтва про державну реєстрацію громадської організації інвалідів та підприємства і організації, що засновані такою громадською організа­цією;

нотаріально завірених копій установчих документів громадської ор­ганізації інвалідів та підприємства і організації, що засновані такою гро­мадською організацією;

довідки про включення громадської організації інвалідів та підпри­ємства і організації, що засновані такою громадською організацією, до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

бізнес-плану діяльності підприємства і організації громадської орга­нізації інвалідів;

обґрунтування значимості підприємства та організації громадської організації інвалідів для соціального захисту інвалідів;

довідки органу соціального захисту інвалідів про кількість працю­ючих інвалідів та загальну кількість працюючих на підприємстві та в ор­ганізації громадської організації інвалідів,

висновку регіональної комісії щодо обґрунтованості надання пільг (крім підприємств, установ та організацій всеукраїнських організацій ін­валідів та підприємств і організацій, що мають за попередній податковий рік валовий доход в обсязі меншому 8400 мінімальних заробітних плат та загальну кількість працюючих не більше 25 чоловік).

Рішення комісії про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування або відмову в ньому має бути вмотивованим та базува­тися на аналізі соціальної значимості відповідної громадської організації інвалідів та її підприємства чи організації та можливості працевлашту­вання інвалідів.

Регіональні комісії мають право приймати рішення щодо надання до­зволу на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів, які отримали за поперед­ній податковий рік валовий доход в обсязі меншому 8400 мінімальних заробітних плат та мають загальну кількість працюючих не більше 25 чо­ловік.

(Закон доповнено ст. 14² згідно з Законом № 1926-ІІІ від 13.07.2000 р.)

Стаття 14³. Рішення про скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємству та організації громадських орга­нізацій інвалідів приймається Комісією у разі:

отримання заяви від громадської організації інвалідів щодо скасуван­ня зазначеного дозволу;

подання відповідних органів державної податкової служби та інших державних органів про порушення законодавства України підприєм­ством або організацією; ліквідації підприємства, організації.

(Закон доповнено ст. 14³ згідно з Законом № 1926-ІІІ від 13.07.2000 р.)

Стаття 15. Громадські організації інвалідів в особі їх республікан­ських органів мають право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

Місцеві органи громадських організацій інвалідів, а також трудові колективи їх підприємств (об’єднань), установ і організацій вправі вноси­ти в місцеві Ради народних депутатів пропозиції з питань соціального за­хисту інвалідів.

Стаття 16. Порядок створення, діяльності і ліквідації громадських організацій інвалідів регулюється законодавством України про громад­ські організації, статутами цих організацій, зареєстрованими у встановленому порядку.

Більше за джерелом: https://studfiles.net/preview/5535819/page:128/