До платників податку на нерухоме майно належать власники об’єктів житлової нерухомості – фізичні особи, а також юридичні особи, які створені, зареєстровані та здійснюють діяльність відповідно до законодавства України.
Крім того, платниками цього податку є власники об’єктів житлової нерухомості – нерезиденти-громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та провадять діяльність у нормативно-правовому полі іноземної держави
У разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб визначення платників податку на нерухоме майно здійснюється таким чином:
• якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
• якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
• якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості, а саме: будівлі, віднесені згідно з нормативно-правовими актами до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:
• житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законодавством, і призначена для постійного проживання;
• житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень;
• прибудова до житлового будинку – частина будинку, що розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і має з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін;
• квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання;
• котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
• кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Підпунктом 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу визначено, що не є об’єктом оподаткування:
• об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності)
• об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження або безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом;
• будівлі дитячих будинків сімейного типу;
• садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;
• об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю;
• гуртожитки.
Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості. База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом ДПС на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Для юридичних осіб база оподаткування обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності на нього.
Податковим кодексом передбачено пільги щодо сплати податку на нерухоме майно у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта житлової нерухомості. Зокрема, зменшується база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи: для квартири – на 120 м2; для житлового будинку – на 250 м2.
Причому таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.
Сільська, селищна або міська рада встановлює ставки податку за 1 м2 житлової площі об’єкта житлової нерухомості у таких розмірах:
• для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2, ставки податку не можуть перевищувати 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
• для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2, ставка податку становить 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Податкові органи обчислюють суму податку на нерухоме майно для фізичних осіб та до 1 липня звітного року за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості надсилають податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні реквізити.
У разі якщо фізична особа не згодна з розрахунками податкової служби, вона має право звернутися до органу ДПС для звірки даних щодо об’єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності на нерухомість.
На відміну від фізичних осіб, юридичні особи самостійно на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт, обчислюють суму цього податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього року подають органу ДПС за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому виникло право власності.Орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Податок на нерухоме майно сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу.
Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Нагадаємо, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Юридичні особи сплачують податок авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації
За матеріалами Вісник податкової служби України, грудень 2012 р., № 48 (716), с. 25
