За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Розрізняють неповний робочий день і неповний робочий тиждень. При неповному робочому дні працівник щодня працює меншу кількість часу, ніж це потрібно за графіком або за правилами внутрішнього трудового розпорядку, наприклад не 8 годин, а 4. При неповному робочому тижні замість скорочення тривалості робочого дня може бути скорочено кількість робочих днів протягом тижня.
Кодексу законів про працю України не обмежує права сторін трудового договору на визначення тривалості неповного робочого часу.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язані встановити неповний робочий час за їхніми заявами:
— вагітній жінці;
— жінці, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда віком до
16 років, у тому числі ту, яка перебуває під и опікою;
— жінці, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до
медичного висновку.
Ця пільга поширюється на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
Обов’язкове застосування неповного робочого часу тривалістю не більше чотирьох годин у день і половини норми робочого часу на місяць встановлено для сумісників-працівників державних підприємств, установ і організацій.
Згода на роботу за умов неповного робочого часу оформляється наказом.
Робота за умов неповного робочого часу не призводить до обмежень трудових прав працівників, зокрема не обмежує їхніх прав на щорічну відпустку такої самої тривалості, як і при роботі з нормальною тривалістю робочого часу, не змінює узвичаєного порядку нарахування виробничого стажу, виплат, допомог із соціального страхування.
При неповному робочому часі, якщо встановлена почасова форма оплати праці, працівникові виплачується відповідна частина тарифної ставки (посадового окладу). Тому на практиці частіше говорять не про прийняття на роботу на умовах неповного робочого часу, а про прийняття на “півставки”, “чверть ставки”, хоча вірніше було б говорити про прийняття на роботу на умовах роботи протягом половини або чверті встановленої для даної категорії працівників тривалості робочого часу.
Власник має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника. Правда, при цьому повинна додержуватися процедура зміни істотних умов праці, як вона передбачена частиною третьою ст. 32 КЗпП.
А саме, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
