За даними Державної служби статистики України, станом на початок 2017 року чисельність осіб з інвалідністю в Україні складала 2603,3 тисячі осіб (тобто понад два з половиною мільйони), в тому числі: І групи – 240,6 тисяч осіб, ІІ групи – 900,5 тисяч осіб, ІІІ групи – 1306,2 тисяч осіб, дітей з інвалідністю – 156,1 тисяч осіб.
Станом на 01.01.2017 чисельність працюючих осіб з інвалідністю становила 666,8 тис. осіб, в тому числі 533,4 тис. працездатного віку. За 2016 рік були працевлаштовані 11 450 осіб з інвалідністю з числа тих, які не досягли пенсійного віку. Натомість в 2016 році вперше було визнано особами з інвалідністю 136 300 людей. Але, навіть враховуючи те, що відсоток працевлаштованих громадян з інвалідністю в Україні доволі низький, якість робочих місць для нихє значно нижчою, ніж для людей без інвалідності.
Згідно чинному законодавству, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю в розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік; якщо працює від восьми до 25 осіб – одне робоче місце.
Що ж вважається спеціальним робочим місцем для людини з інвалідністю?
Це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з врахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, зумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо. Інакше кажучи, це робоче місце, спеціально адаптоване під особу з інвалідністю за допомогою спеціального технічного обладнання, пристосувань і пристроїв. Підприємства, які використовують працю людей з інвалідністю, зобов’язані створювати умови праці для них з врахуванням рекомендацій МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія) та індивідуальних програм реабілітації. Крім того, роботодавці повинні вживати додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Але сьогодні, на жаль, поширеною є практика, коли роботодавці бажають просто знайти людину з інвалідністю, яка б віддала їм свої документи, щоб вони в них просто лежали. Вони готові платити мінімальну заробітну плату, на рівні 900 гривень, уникаючи створення робочого місця для людини з інвалідністю. На жаль, таких випадків в Україні сьогодні чимало і багато людей з інвалідністю працевлаштовані саме таким чином.
Що стосується створених робочих місць для людей з інвалідністю, то в Україні вони не відрізняються особливою якістю. В Київському міському центрі зайнятості відзначають, що збільшення кількості робочих місць з можливістю виконання роботи вдома, значно підвищить показник зайнятості людей з інвалідністю. Разом з тим експерти відзначають, що роботодавці пропонують в основному вакансії для осіб із низькою кваліфікацією або взагалі без неї, і відповідно, за мінімальну заробітну плату.
Так, станом на вересень 2017 року особам з інвалідністю у Києві було запропоновано лише 43 вакансії із заробітною платою більше 6000 грн; 5001 – 6000 грн – 39 вакансій; 4001 -5000 грн – 47 вакансій; 3201 – 4000 грн – 88 вакансій. Найбільше вакансій (152) пропонують із мінімальною зарплатою в 3200 грн.
Стаття була підготовлена за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».
