Протягом 2015-2017 років працівники з інвалідністю стикались з різними формами дискримінації за ознакою інвалідності, як от, утиском, прямою та непрямою дискримінацією, віктимізацією та відмовою у розумному пристосуванні.
Утиск полягав в рішеннях, діях чи бездіяльності з боку роботодавця та/або працівника (групи працівників), які були спрямовані проти працівника з інвалідністю. Також працівники з інвалідністю стикались з ворожою, принизливою або образливою робочою обстановкою, яку створювали з метою та наслідком порушення права на повагу до трудової честі та гідності, створення загрози професійній кар’єрі або стану здоров’я.
В 2015 році працівниками з інвалідністю було подано 5 позовів до суду, які судами були визнані необґрунтованими, тобто дискримінації за ознакою інвалідності судді не угледіли. В 2016 році таких позові було подано аж 6, на один більше, ніж минулого року, і вимоги одного працівника було визнано обґрунтованими, суддя підтвердив наявність дискримінації в сфері зайнятості. В цілому динаміка була позитивна, якщо порівнювати 2015 та 2016 роки, і такий тренд міг би закріпитися на наступний рік. Проте, навпаки, в 2017 році було зменшення кількості позовів до суду до 2, так і зменшення кількості позитивних рішень.
Інформаційний матеріал був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю Правозахисної організації «Права людини» і необов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».
