Працевлаштування, освіта і професійна підготовка інвалідів

Закон про основи соціальної захищеності інвалідів в Укра­їні гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, ство­рення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцін­ний спосіб життя в залежності від їх стану здоров’я, індивідуальних здібностей і інтересів.

Стаття 17. 3 метою реалізації творчих і виробничих здібностей інва­лідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпе­чується право працювати на підприємствах (об’єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де за­стосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та ін­шою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу ро­боту без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здо­ров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інваліда.

Стаття 18. Працевлаштування інвалідів здійснюються органами Мініс­терства праці України, Міністерства соціального захисту населення Укра­їни, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями ін­валідів.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де на­стала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього про­фесійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експер­тизи.

Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуаль­них програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні га­рантії, передбачені чинним законодавством.

Стаття 19. Місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємства­ми (об’єднаннями), установами і організаціями, громадськими організа­ціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Се­вастополі, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального за­хисту населення України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інва­лідів, визначаються для всіх підприємств (об’єднань), установ і організа­цій (незалежно від форм власності та господарювання) у розмірі не мен­ше чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих; якщо пра­цює від 15 до 25 чоловік – встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.

(Стаття 19 в редакції Закону № 204/94-ВР від 14.10.94)

Стаття 20. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності та господарювання), на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати до відділень Фонду соціального захисту інвалідів України, соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної ре­абілітації. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві (об’єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відрахування коштів до відділень Фонду України соціального захис­ту інвалідів за невиконання ст. 19 цього Закону підприємства (об’єднання), установи і організації здійснюють у встановленому порядку.

(Стаття 20 в редакції Закону № 204/94-ВР від 14.10.94)

Стаття 21. Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здо­буття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм на­вчання.

Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музи­ки, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних на­вчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Стаття 22. За інших рівних умов інваліди мають переважне право на зарахування до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Під час навчання пенсія і стипендія інвалідам виплачуються в повно­му розмірі.

Стаття 23. Державою визнається мова жестів як засіб міжособового спілкування.

Правовий статус та сфера застосування мови жестів визначаються за­конодавством України.

Стаття 24. Після закінчення навчального закладу інвалідам надаєть­ся право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх ба­жанням право вільного працевлаштування.

При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціаль­ністю інваліду, направленому за розподілом після закінчення навчально­го закладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і зако­нодавства про працю адміністрація підприємства (об’єднання), установи і організації відшкодовує витрати на його проїзд до місця роботи і назад до місця постійного проживання, а також витрати на проїзд супровідни­ка, якщо він є необхідним.

Стаття 25. Адміністрація підприємств (об’єднань), установ і орга­нізацій (незалежно від форм власності і господарювання) зобов’язана створювати безпечні і нешкідливі для здоров’я умови праці, вживати за­ходів, спрямованих на запобігання інвалідності, на відновлення праце­здатності інвалідів.

За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захво­рювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі професій­ну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою ре­абілітації, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із за­рахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого про­грамою. У таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплаче­них сум пенсій здійснюється підприємством (об’єднанням), установою і організацією, у період роботи на яких настала інвалідність.

Джерело: https://studfiles.net/preview/5535819/page:129/