Дискримінація (лат. discriminatio «розрізнення») — будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп.
У міжнародних конвенціях з прав людини передбачається, що країна, що ратифікувала їх, зобов’язана шанувати і забезпечити всім людям, що знаходяться на її території й у межах її юрисдикції, права людини без будь-яких відмінностей, таких як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, сексуальна орієнтація, політичні або інші погляди, національне або соціальне походження, власність, вживання (але не зловживання) наркотиків, народження або інший статус.
- Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу чи групу, наприклад, бюро з працевлаштування відкидає претендента певної національної ознаки (єврея, цигана та ін.) або житлова компанія не продає квартири для осіб «кавказької національності».
- Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або конкретних заходів: це відбувається тоді, коли формально нейтральні правила, критерії або практика ставлять де-факто особу або осіб певної меншини у невигідне становище у порівнянні з іншими. Прикладами можуть бути: мінімальний критерій росту для певної професії (завдяки чому серед заявників може бути виключено набагато більше жінок, ніж чоловіків); або ж не наймати людей з певним іміджем — жінок з довгими спідницями (під що підпадають мусульманки), чоловіків із довгим волоссям або із сережками у вухах (під що підпадають чоловіки із певним особистим смаком), і таке інше. Формально, ці правила є нейтральними щодо, наприклад, етнічної або релігійної приналежності, але, фактично, ставлять у нерівноправне положення різних членів суспільства, а деякою мірою — і представників етнічних та релігійних груп (наприклад, хіджаб: ознака мусульманки).
Люди з інвалідністю
Інвалідність визначається як стан, що виникає в результаті хвороби, травми або іншої фізичної вади; вислів також використовується для позначення правової недієздатності.
Було підраховано, що в середньому, 10% світового населення має інвалідність. Для майже 800 000 000 населення із 43-х держав-членів Ради Європи, це означає, близько 80 мільйонів людей з обмеженими можливостями. Незважаючи на прогрес, досягнутий останніми роками в різних областях, багато людей з обмеженими можливостями в Європі все ще стикаються з бар’єрами для повноцінного життя у суспільстві. Серед них: низький рівень освіти та професійної підготовки; високий рівень безробіття; низький дохід; перешкоди у фізичному середовищі; соціальна ізоляція; нетерпимість, кліше і стереотипи; пряма або непряма дискримінація; насильство і жорстоке поводження. За даними опитування Євробарометра в 2001 році, 97% опитаних вважають, що щось потрібні активні дії для забезпечення кращої інтеграції людей з обмеженими можливостями в суспільство.
Ключові дати
- 10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров’я
- 3 грудня – Міжнародний день інвалідів
Що хочуть люди з інвалідністю?
“Нічого особливого, нічого незвичайного. Ми хочемо мати можливість ходити у місцеву школу, користуватися публічною бібліотекою, ходити в кіно, потрапити на автобус, сходити за покупками в центрі міста або в гості до друзів, з’їздити до сім’ї по місту або по країні. Ми хочемо мати можливість потрапити на виборчу дільницю нашого району, щоб голосувати разом з усіма в день виборів. Ми хочемо мати можливість одружитися. Ми хочемо, щоб мати можливість працювати. Ми хочемо бути в змозі забезпечити наших дітей . Ми хочемо високоякісну і доступну медичну допомогу. Ми хочемо, щоб нас сприймали як звичайних людей, як частину суспільства, а не щось, що має бути заховане чи приречене на бідність і прохання». Адрієнн Рубін Бархід, 10 квітня 1996.
Ксенофобія
Це «патологічний страх перед іноземцями або іноземними державами». Іншими словами, це означає неприязнь до чужинців та іноземцям.
Ксенофобія ‒ почуття або сприйняття, засноване на сконструйованих суспільством образах та ідеях, а не на раціональних і об’єктивних фактах. Ксенофобне сприйняття світу зводить складні соціальні і культурні явища до спрощених «хороших» і «поганих» сценаріїв.
«Ми» (місцеві жителі) = модель, хороші і нормальні, еталон, який кожен повинен дивитися, відчувати, мислити. «Вони» (чужі) = правопорушники, загроза, порушення, грабіжники, інвазивні і т.д. «Ми» (місцеві жителі) є хороші проти «них» (чужих), поганих.
Щоб змінити такого роду міркування, потрібно сприймати різноманітність не як загрозу, а визнання цих відмінностей не використовувати для політичних маніпуляцій. Інший повинен сприйматися насамперед як брат чи сестра, як подібноа тобі людина, а не як іноземець, ворог або суперника.
Расизм
Расизм може бути визначений по-різному. Одне з визначень говорить, що расизм ‒ це свідоме чи несвідоме переконання в одвічну вищість однієї раси над іншою. Нібито «вища» раса має право здійснювати владу і домінувати над тими, які вважаються «нижчими». Крім того, расизм також зустрічається у поведінці окремих осіб і груп.
Згідно останніх досліджень, «раса», насправді, це соціальний конструкт, і що це неможливо класифікувати людей за будь-якими іншими категоріями, окрім «людина».
Європа має довгу історію расизму. Історично склалося, що існування «вищих» і «нижчих» рас обгрунтовувалося біологічними відмінностями. Дарвіна теорії еволюції були застосовані до людини для того, щоб класифікувати їх за «расами». Колоніалізм був також результатом подібних міркувань.
Сьогодні расисти, роблять акцент на культурних відмінностях, а не на біологічній неповноцінності. Культурниц расизм заснований на переконанні, що існує ієрархія культур або що деякі культури, традиції, звичаї та історії ‒ несумісні. Цим часто виправдовується ізоляція та дискримінація іноземців.
Расизм може існувати на різних рівнях:
- на особистому рівні: особисті цінності і переконання про перевагу однієї «раси» і неповноцінності інших;
- на міжособистісному рівні: це стосується ставлення до інших, яке відображає переконання в перевазі своєї «раси»;
- на інституціональному рівні: стосується законів, звичаїв, традицій і практик, які систематично призводять до расової нерівності та дискримінації в суспільстві;
- культурний рівень: це стосується цінностей і норм соціальної поведінки, в яких власна культурна практика величається як норма і еталон, а інші культурні практики ‒ їй поступаються.
Іммігранти, біженці та шукачі притулку
Біженці та шукачі притулку, часто були змушені покинути свої будинки, країни і сім’ї, щоб врятуватися від війни, переслідувань, тощо. Зростання і стійкість почуття націоналізму і ксенофобії, або просто побоювання політиків-ксенофобів, привели до вжиття багатьма урядами жорстких заходів щодо осіб, які шукають притулку.
Антисемітизм і Ромофобія (аспект Європи)
По всій Європі, євреї та цигани були історично двома національними меншинами, які найбільше страждали від дискримінації за ознакою їх передбачуваної «неповноцінності».
Антисемітизм
Антисемітизм може бути визначений як «ворожість по відношенню до євреїв як релігійної та етнічної групі, часто супроводжуване соціальної, економічної і політичної дискримінації». Антисеміти складали історії про єврейські змови, розпалюючи антисемітські настрої.
Ромофобія
Роми (помилково іменують циганами, включаючи сінті) ‒ протягом більшої частини історії, вони були кочівниками. Вони потерпали від примусової асиміляції; мова ромів була заборонена в деяких країнах, а їхніх дітей насильно забрали від батьків. Роми були рабами в багатьох країнах (остання була Румунія, де їхнє рабство скасували у 1856 році). Роми ніколи не мали своєї держави, вони ніколи не воювали проти інших людей. Протягом ХХ століття їх продовжували вважати волоцюгами, і в багатьох країнах були прийняті закони, щоб змусити їх «заспокоїтися».
Сьогодні громади рома продовжують потерпати від прямої або непрямої дискримінації.
Сексизм
Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать) — світогляд, в якому стверджується нерівне становище і різні права статей. Може виявлятися у формі ненависті, недооцінки або упередження по відношенню до представників відповідної статі в цілому (мізогінія або мізандрія) або стереотипізацією суджень по відношенню до представників відповідної статі.
Наслідком сексизму є статева дискримінація — дискримінація людини за ознакою статі чи гендерної ідентичності. У суспільстві може бути представлений у вигляді системи стереотипів, офіційно закріплених положень або навіть ідеології.
Гомофобія
Гомофобія може бути визначена як огида або ненависть до гомосексуалів чи нетрадиційної орієнтації, або їхнього способу життя чи культури.
Релігійна дискримінація
Різноманітність, зокрема і в Європі, часто найбільш наочно проявляється в релігійній різноманітності. Європа глибоко розколена війнами між католиками і протестантами, між католиками і православними християнами. В рамках кожної конфесії існує безліч течій, різниця між якими найчастіше абсолютно нерозрізненна для сторонньої людини, але принципово важлива для тих, хто вірить в них.
Почасти через процесу європейської інтеграції та співробітництва, відмінності між різними християнськими конфесіями стали менш важливими в соціально-політичних умовах. Разом з тим, для деяких мислителів і політиків християнство має стати основою європейської самосвідомості. Це небезпечна точка, яка ігнорує мільйони європейців, які не є прихильниками релігій і, звичайно ж, тих, хто не є християнами.
Серед нехристиянських релігій, іудаїзм є, мабуть, тією, що протягом всієї історії, піддавалась найбільш широко дискримінаціям по всьому континенту. Інші важливі релігійні громади меншинам у Європі ставляться буддисти, багаї, растафаріани і сикхи. Залежно від країни, вони можуть відчувати різні форми дискримінації. У багатьох випадках релігійна дискримінація поєднується з расизмом.
Ісламофобія
Серед нехристиянських релігій іслам має найбільше число послідовників в Європі. Це релігія більшості в деяких країнах і регіонах на Балканах, на Кавказі. Вона є другою за величиною релігією у Франції, Німеччині і в багатьох інших країнах.
У центрі уваги, що було зосереджено на мусульманах по всьому світу в період після жахливих нападів на Сполучені Штати в 2001 році. Тоді мусульмани, які живуть на Заході були здивовані, що люди, яких вони вважали друзями, сусідами могли раптом звинувачувати їх у нападі на Всесвітній торговий центр. Нетерпимість набула таких масштабів, що нападів зазнавали безневинні чоловіки, жінки і діти. Особливу заклопотаність викликає той факт, що в Сполучених Штатах, і в Європі нападам піддавалися жінки, які носять хіджаб.
Один з найбільш поширених забобонів щодо ісламу є його так звана «несумісність» з правами людини. Це невірне уявлення часто породжується реальністю країн, де іслам є релігією більшості, в основному арабські країни. Відсутність демократії і широкі порушення прав людини наводяться в якості прикладів такої «несумісності». Упередження полягає в розгляді ісламу як ключового фактору цих ситуацій, коли насправді більшість режимів, про які йде мова, просто недемократичні.
Ісламофобія призводила до таких негативних фактів, як обмеження прихильників ісламу у можливості відкрито його сповідувати; у деяких країнах жінкам було заборонено при відвідуванні школи носити хіджаб, тощо.
Дякуємо за інформацію: COMPASS