Співробітники міліції обґрунтовують своє право проводити обшук громадян та їх речей посиланням на пункти 238 та 239 Статуту патрульно-постової служби міліції України, наголошуючи при цьому, що вони здійснюють не обшук, а «зовнішній огляд», право на проведення якого не передбачено в жодному нормативно-правовому акті, що має силу закону, – переконаний депутат Львівської обласної ради Михайло Барбара.
Зокрема, 6 квітня на засіданні постійної комісії з питань законності, дотримання прав людини та військових проблем Львівської обласної ради депутати розглянули низку листів та звернень установ, організацій.
Під час засідання комісія, зокрема, повторно розглянула проект рішення сесії Львівської обласної ради, який містить звернення до Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України. У засіданні комісії взяв участь голова постійної комісії з питань депутатської діяльності, етики та регламенту Львівської обласної ради, ініціатор звернення до МВС та Мінюстудепутат Львівської обласної ради Михайло Барбара.
Михайло Барбара зазначив, що практика здійснення безпідставних обшуків громадян та незаконного огляду їх речей, що існує в міліції, безпосередньо зумовлена некоректністю положень відомчих інструкцій і наказів МВС України та їх очевидною невідповідністю базовим нормативно-правовим актам нашої держави – Конституції України, Закону України «Про міліцію», Кримінально-процесуального Кодексу України та Кодексу України про адміністративні порушення.
Комісія підтримала ініціативу Михайла Барбари винести на розгляд сесії обласної ради звернення до Міністерства внутрішніх справ України щодо необхідності перегляду та приведення у відповідність до норм чинного законодавства відомчих правових актів, які регламентують особистий огляд і огляд речей громадян та до Міністерства юстиції України щодо надання правової допомоги Міністерству внутрішніх справ України стосовно врегулювання колізії у законодавстві, пов’язаної із регламентацією процедури особистого огляду і огляду речей громадян
Коментар Асоціації УМДПЛ:
Слід зазначити, що існуюча в міліції практика здійснення безпідставних обшуків громадян та незаконного огляду їх речей не в останню чергу зумовлена неконкретністю положень відомчих інструкцій МВС України та їх очевидною невідповідністю базовим нормативно-правовим актам нашої держави – Конституції України, Закону України «Про міліцію», Кримінальному процесуальному кодексу України.
Як правило, співробітники міліції дійсно обґрунтовують своє право проводити обшук громадян та їх речей посиланням на пункти 238 та 239 Статуту патрульно-постової служби міліції України (надалі – Статут), при цьому наголошуючи на тому, що вони здійснюють не обшук, а «зовнішній огляд» (крім цього, правоохоронці часто вживають термін «поверхневий огляд», а також російськомовний варіант подібних дій «наружный досмотр» ).
В окремих випадках міліціонери дійсно вважають, що вказані пункти Статуту надають їм можливість проводити огляд громадян, який на практиці фактично не відрізняється від обшуку, без складання відповідних документів та за відсутності понятих, в інших випадках вживанням подібної термінології міліціонери просто вводять в оману громадян, маскуючи свої незаконні дії.
Дійсно, пункти 238 та 239 Статуту містять словосполучення «зовнішній огляд одягу, речей» та «огляд зовнішнього одягу, речей», проте вказані пункти однозначно вказують, що зовнішній огляд здійснюється виключно при «реалізації заходів по затриманню та переслідуванню особи», яка вчинила злочин і такий огляд «є попереджувальною мірою, спрямованою на забезпечення особистої безпеки міліціонера, що ставить перед собою ціль вилучення зброї та інших предметів, які можуть бути використані для нападу на міліціонера та інших громадян».
Незважаючи на таке чітке формулювання, працівники міліції на вокзалах масово здійснюють «зовнішні» та «поверхневі» огляди громадян, керуючись власними сумнівними критеріями оцінювання людини – «підозріла зовнішність» чи «невпевнена поведінка», що, за думкою правоохоронців, є достатнім свідченням її вірогідного відношення до тієї чи іншої маргінальної групи.
Крім цього, право співробітників міліції навіть за певних обставин проводити зовнішній або поверхневий огляд, як своєрідно спрощений варіант особистого обшуку, взагалі не передбачено жодним нормативно-правовим актом України, через що відповідні положення Статуту, якими начебто визначається можливість відхилення від встановленої КПК, КупАП та Законом України «Про міліцію» процедури проведення огляду особи та її речей, не можливо визнати правовими.
Проте, незважаючи на те, що національне законодавство не тлумачить ні визначення, ні порядок здійснення зовнішнього (поверхового) огляду і тим більше «наружного досмотра», пункт 239 Статуту регламентує процедуру його проведення, наставляючи співробітників міліції наступним чином:
«Зовнішній огляд речей і одягу слід робити негайно після затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або в більш зручний момент, коли можливо отримати допомогу від інших працівників міліції, дружинників, працівників служби охорони, двірників або громадян;
Для проведення зовнішнього огляду речей та одягу необхідно:
– подати затриманому команду: “Руки вгору!”, наказати повернутися обличчям до стіни (дерева, стовпа і т.п.) і обпертися в неї руками, широко розставити ноги і нахилитися вперед;
– швидко промацати з зовнішньої сторони одяг затриманого: кишені, рукава, пояс, звернути увагу на взуття, з метою виявлення та вилучення зброї та інших предметів, які можуть бути використані затриманими для нападу на міліціонера;
– в окремих випадках, коли є підстава підозрювати, що знаряддя злочину можуть бути замасковані (колюча зброя, міститься в авторучці, колючо-ріжучі предмети і зброя закріплені на гумці до одягу або тіла в плечовій та інших областях і т.п.), зовнішній огляд одягу і речей проводять з особливою уважністю;
– під час проведення зовнішнього огляду слід уважно стежити за кожним рухом затриманого».
Зрозуміло, що у повсякденній діяльності при проведенні «зовнішнього огляду» пересічних громадян працівники міліції не застосовують ці правила, оскільки подібне ставлення до громадян безперечно призвело би до ще більшого обурення останніх діями правоохоронців. За свідченнями громадських активістів на практиці «зовнішній огляд» полягає не у «промацуванні із зовнішньої сторони одягу і кишень» людини, а у її примушуванні показати і передати міліціонерам наявні у неї особисті речі та предмети, а в окремих випадках правоохоронці самі нишпорять по кишеням зупиненої ними особи.
Цікаво і те, що пункт 239 Статуту містить одночасно два поняття – «зовнішній огляд» та «особистий огляд». При цьому, наголошуючи на необхідності проведення «особистого огляду» у суворій відповідності із нормами законодавства (особою однієї статі, у присутності двох понятих, із складанням відповідного протоколу), ця ж стаття взагалі не передбачає будь-яких запобіжних заходів по захисту особи від можливих зловживань з боку міліціонерів під час «зовнішнього огляду» – підкидання у кишеню чи сумку заборонених до зберігання предметів й речовин (наркотичні засоби, боєприпаси тощо), відбирання у «оглянутого» грошей або цінних речей, незаконне зняття приватної інформації з його мобільного телефону тощо.
Про поширеність подібних випадків та масштабність здійснення міліціонерами не передбачених законодавством «поверхневих оглядів» свідчать навіть міліцейські зведення, у тому числі і на офіційному сайті МВС України, де подібний сумнівний з позиції права термін у 2012 році вживався 12 разів.
