Зламана система
У світі система для захисту біженців зламана. Це очевидно від Австралії до величезних таборів Південного Судану, від холодних вулиць Стамбула до сильно укріплених стін Європейського Союзу.
Це повинно змінитися. Зараз. Далі зазначені вісім рішень того, як світові лідери ‒ зокрема, багаті країни ‒ можуть почати вирішувати цю масову гуманітарну кризу разом.
У всьому світі 19,5 мільйонів людей були змушені шукати притулок за кордоном. Уряди зобов’язані їм допомагати. Але найбагатші країни як і раніше ставляться до біженців як до проблеми «когось ще». Ховаючись за закритими кордонами і страхами бути «затопленими людьми», вони зручно покладаються на те, щоб бідніші країни, в основному з Середнього Сходу, Африки та Південної Азії, прихистили неймовірні 86% всіх біженців.
І, ігноруючи більшість апеляцій з гуманітарної допомоги, вони залишили установи ООН у такому стані, що ті не можуть вже навіть прогодувати велику кількість біженців.
Це повинно змінитися. Зараз. Далі зазначені вісім рішень того, як світові лідери ‒ зокрема, багаті країни ‒ можуть почати вирішувати цю масову гуманітарну кризу разом.
Вісім способів вирішення кризи
- Відкриття безпечних маршрутів для біженців є одним з важливих рішень. Це означає ‒ дозволяти людям возз’єднатися зі своїми родичами, і давати біженцям візи. Люди не повинні піддаватися ризикам лише тому, що хочуть знайти безпеку.
- Це також означає, переселення всіх біженців, які потребують цього. Переселення є життєво важливим рішенням для найуразливіших біженців ‒ в тому числі жертв катувань та осіб з серйозними медичними проблемами.
Прямо зараз 1,15 мільйона людей терміново потребують цього рятівного круга. Але досі, багаті країни світу пропонують переселити менш ніж 10% щороку. За оцінками Amnesty, 1,45 мільйона біженців знадобиться переселення до кінця 2017.
Порятунок життів
- Світові лідери також повинні поставити питання порятунку життя в першу чергу. Ніхто не повинен померти на перетині кордону. І все ж майже 7000 людей потонули в Середземному морі протягом двох років з моменту першої великої корабельної аварії в жовтні 2013 року.
У травні 2015-го, тисячі людей, що рятувались від переслідувань в М’янмі страждали протягом багатьох тижнів на борту човна поки Таїланд, Малайзія та Індонезія сперечалися, хто повинен їм допомогти.
Країни можуть зупинити це, інвестуючи в пошукові і рятувальні операції та відразу допомагаючи людям у біді.
- І неважливо, чи мандрують вони сушею або морем, людям, що рятуються від переслідувань або війни, має бути дозволено перетинати кордони ‒ з або без проїзних документів. Відштовухуючи людей назаді піднімаючи масивні паркани, уряди змушують людей тільки йти більш ненадійними маршрутами у пошуку безпеки.
Зупинити торгівлю людьми і расизм
- Всі країни повинні досліджувати і переслідувати в судовому порядку торгівлю людьми, експлуатування біженців і мігрантів. Потрібно поставити безпеку людей понад усе. Тим не менш, торгівля людьми є лише симптомом зламаної системи захисту біженців в світі, а не причиною.
- Уряди також повинні припинити звинувачувати біженців та мігрантів у економічних і соціальних проблемах, натомість ‒ почати боротьбу з усіма видами ксенофобії та расовоїдискримінації. Протилежні дії є глибокою несправедливістю, провокують напруженість і страх перед іноземцями, а іноді призводять до насильства ‒ навіть смертей.
У Дурбані, Південна Африка, принаймні, чотири людини загинули, багато хто отримав серйозні поранення, і більше 1000 людей (в основному ‒ бурундійці і конголезькі біженці) були змушені тікати після насильства і грабунків, що спалахнули в квітні і травні 2015 року.
Початок злагодженого фінансування «зламаного» ООН
- «Фінансовий злам» ‒ так Антоніо Гутерріш, Верховний комісар ООН у справах біженців, описав агентства ООН у вересні 2015-го. Багаті країни просто не дотримуються їхніх гучних обіцянок фінансувати допомогу для біженців за кордоном.
Наприклад, ООН отримала менше половини фінансування, які були потрібні для підтримки 4 000 000 біженців Сирії. Це тепер змушує 80% біженців, що живуть за межами таборів в Йорданії йти на небезпечні і погані роботи або навіть відправляти своїх дітей жебракувати.
Колючий дріт, паркани і хронічне недофінансування розбили це бачення кращого світу вщент.
Біженців Південного Судану забули. Вони отримали жалюгідні 17% коштів, від тих, що були необхідні для основних потреб, таких як продукти харчування та ліки.
Люди вмирають, а уряди витрачають мільярди на прикордонні контролі. Проте коли багата група G20 зустрічатиметься в Туреччині в листопаді, на публіку вони будуть гарантувати повне фінансування біженців по всьому світу.
Притулок є правом людини
- Світ має дуже коротку пам’ять. У період після Другої світової війни, більшість країн погодилися захищати біженців ухваливши Конвенцію про статус біженців 1951 року, і через агентство ‒ УВКБ ООН.
Колючий дріт, паркани і хронічне недофінансування розбили це бачення кращого світу вщент. Ігноруючи попереджувальні знаки, світові лідери дозволили величезній, глобальній гуманітарній кризі розвернутися. У підсумку, вона буде вирішена шляхом припинення конфліктів і переслідувань, які змушували людей тікати з домів світ за очі.
Але ніхто не знає, коли це буде. Між тим, ми потребуємо радикальних рішень, далекоглядного керівництва і глобального співробітництва в масштабах більших, ніж були попередні 70 років. Це включає в себе створення сильних систем захисту біженців: дозволяючи людям звернутися за притулком, розглядаючи їхні скарги правдиво, переселяючи людей з найуразливіших місць, і забезпечуючи такі основи як освіта та охорона здоров’я.
Жодне з цих восьми рішень не неможливо досягти, якщо політики не слухатимуть мільйони людей, що говорять “вітаємо вас біженці”, і якщо солідарність і співчуття не будуть покладені вище дрібних сперечань, на кшталт ‒ хто повинен прихистити кілька тисяч біженців.
Джерело: Amnesty International
