Експерти та правозахисники оприлюднили рейтинг судових рішень 2012 року, найбільш знакових для захисту прав людини. Перше місце посіла постанова Херсонського окружного адміністративного суду, яка стосувалася свободи мирних зібрань (суддя Анісімов О.В.).
У ній суд визнав незаконним та таким, що не відповідає Конституції, рішення Херсонської міської ради про порядок організації та проведення в Херсоні зборів, мітингів, походів і демонстрацій. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог (прокурор вимагав визнати незаконними лише окремі пункти рішення, а суд визнав таким усе рішення), оскільки встановив, що місцева рада взагалі не повноважна приймати рішення з питань, що мають регулюватися виключно законом. До речі, прокурор вніс протест, а потім оскаржив місцевий порядок проведення мирних зібрань за ініціативою «Майдан-Моніторингу».
«Це рішення є важливим з огляду на ту сумну практику заборони мирних зібрань, яка склалася в наших судах, – повідомила голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик. – Так, протягом 2012 року влада більше 400 разів зверталася до суду, щоб заборонити мирні зібрання. І, як свідчать дані Центру політико-правових реформ на підставі аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, майже у 90% випадків їй це вдалося. У Херсонській області у минулому році було лише одне судове рішення у таких справах і то на користь організаторів мирних зібрань».
Друге місце розділили одразу два рішення – постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судді О.М. Лукманова, Л.А. Божко, Т.С. Прокопчук) та постанова Київського апеляційного адміністративного суду (судді Денісов А.О., Гром Л.М., Кучма А.Ю.).
Перша з цих справ стосувалася дискримінації людей з інвалідністю. Так, Дніпропетровський апеляційний адмінсуд задовольнив позов адвоката на візку Дмитра Жарого і зобов’язав Державну службу з лікарських засобів розглянути питання щодо анулювання ліцензії аптеки, яка не створила необхідних умов для доступу людей з інвалідністю. Після поширення інформації про перемогу позивача у ЗМІ прем‘єр-міністр Микола Азаров ініціював розробку змін до умов ліцензування аптек, а також медичних закладів, які б гарантували вільний доступ до приміщень людям з обмеженими можливостями.
Друга справа стосувалася свободи мирних зібрань. У ній Київський апеляційний адмінсуд визнав протиправним застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 р., який обмежує свободу мирних зібрань, порівняно з Конституцією, і скасував постанову суду першої інстанції про заборону мирних зібрань.
Третє місце посіло рішення Печерського районного суду м. Києва (суддя Бортницька В.В.), де суд підтвердив, що межа критики публічної особи є ширшою, ніж приватної особи. Зокрема, у цьому рішенні суд відмовив у задоволенні позову народному депутатові Вадимові Колесніченку – співавтору «мовного» закону, який вимагав спростувати висловлювання іншого народного депутата про те, що він є «агентом Кремля», «істинним терористом, який посягає на державність України». Враховуючи практику Європейського суду з прав людини з питань свободи вираження поглядів, місцевий суд не побачив порушення у різких висловлюваннях на адресу позивача.
В інших рішеннях, які увійшли до рейтингу, хоч і не стали переможцями, йшлося про: неприпустимість ліквідації україномовної школи в Донецьку (постанова Ворошиловського районного суду м. Донецька – суддя Орєхов О.І.), зупинку незаконної забудови в охоронній зоні архітектурної пам’ятки «Софія Київська» (рішення Господарського суду м. Києва – судді Гулевець О.В., Дідиченко М.А., Пригунова А.Б.), недопустимість дискримінації за ознакою віку під час прийому на роботу (рішення Київського районного суду м. Харкова – суддя Діденко С.А.), відшкодування громадянину моральної шкоди через ненадання відповіді на його звернення Державною виконавчою службою України (постанова Вінницького окружного адміністративного суду – судді Заброцька Л.О., Дмитришена Р.М., Дончик В.В.).
Крім того, до рейтингу увійшло рішення, які стосувалися екологічних прав (рішення Господарського суду Львівської області – судді Артимович В.М., Морозюк А.Я., Цікало А.І.). За даними Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», суд таким рішенням вперше визнав приватне підприємство, що здійснює негативний вплив на довкілля, суб‘єктом обов’язку забезпечувати доступ до публічної інформації на підставі Закону “Про доступ до публічної інформації”.
“У країнах із незалежною судовою системою ухвалення рішень на захист прав та свобод людини є нормою, цим нікого не здивуєш, – коментує голова Центру Громадянських Свобод Олександра Матвійчук. – В Україні сам процес номінування судового рішення у рамках даного рейтингу визнається досягненням”.
Рейтинг судових рішень 2012 року, найбільш знакових для захисту прав людини, сформований експертами аналітичних і правозахисних громадських організацій. Під час оцінки рішень враховувались такі критерії: важливість прав, які було захищено судом; потенційний або реальний вплив судового рішення на подальшу судову чи адміністративну практику; урахування міжнародних стандартів захисту прав людини; переконливість мотивування судового рішення; «сміливість» судді (суддів) – ухвалення рішення всупереч домінуючій практиці або «політичній лінії».
“Цей рейтинг є свідченням того, що громадянське суспільство пильно стежить за діяльністю судової влади. На тлі повідомлень про численні одіозні рішення судів не мають губитися ті судові рішення, які надають реальний захист правам людини, всупереч політичним тенденціям, всупереч інтересам політиків. Отриманий рейтинг – це спроба зворотного суспільного зв’язку з суддями, які ухвалюють такі рішення, і водночас певний орієнтир для суддів щодо очікувань суспільства від їхньої майбутньої діяльності”, – зазначив заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
Результати рейтингу із посиланням на судові рішення можна завантажити звідси.
Рейтинг сформований у рамках проекту «Громадське сприяння незалежності і доброчесності у діяльності суддів», який реалізує Центр політико-правових реформ за підтримки Програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» та за сприяння Програми «Матра» Посольства Королівства Нідерландів
